Destrier поєднав 1600-сильний W16, незвичайні пропорції, ручну роботу та дизайн, який має всі шанси стати частиною історії марки.
У світі автомобілів є машини, створені для максимальної швидкості, а є ті, що прагнуть стати мистецькими об’єктами. Bugatti Destrier намагається поєднати обидві концепції.
Це третій ексклюзивний автомобіль, створений у межах програми Bugatti Solitaire. За основу взяли найрадикальнішу трекову модель марки — Bolide, однак відмовилися від значної частини характерних для гоночних машин аеродинамічних елементів. Натомість дизайнери зосередилися на пропорціях, поверхнях і чистоті форм.
Назва Destrier походить від французького слова, яким у Середньовіччі називали найкращих і найсильніших бойових коней лицарів. І саме образ могутнього коня став одним із головних джерел натхнення для нового автомобіля.
Від гоночного Bolide до автомобільної скульптури
Destrier побудований на тому самому карбоновому монококу, що й Bolide, але зовні це майже два різні світи.
Якщо Bolide створювався насамперед для максимальної ефективності на гоночній трасі, то Destrier став своєрідним експериментом: що станеться, якщо прибрати крила, вентиляційні отвори та інші масштабні аеродинамічні елементи й залишити лише саму архітектуру автомобіля?
Результат вражає пропорціями. Висота машини становить лише близько одного метра. Кузов надзвичайно низький, а колеса виглядають монументально: 20-дюймові спереду та 21-дюймові ззаду. Для порівняння, Bolide має 18-дюймові колеса.
Особливого характеру автомобілю додає фірмова C-подібна лінія Bugatti. У Destrier вона отримала незвичне виконання: декоративна лінія ніби переривається перед передньою колісною аркою, дозволяючи кузову «дихати», а потім продовжується до фірмової решітки у формі підкови.
Сама решітка стала ширшою, ніж у Bolide, а передня частина автомобіля виглядає не агресивно, а стримано й майже аристократично. Ззаду силует завершує елегантне інтегроване антикрило, стилістично перегукуючись із Chiron Profilée.
Найбільше Destrier нагадує коня саме у профіль. Кабіна дуже низько розташована між передніми крилами, кузов за дверима різко звужується, формуючи виразну «талію», а потім розширюється над задніми колесами. Така пластика зазвичай залишається на ескізах дизайнерів, але Bugatti перетворила її на реальний автомобіль.
Сучасна інтерпретація спадщини Bugatti
Попри абсолютно сучасний вигляд, Destrier має глибокий зв’язок із минулим марки.
У Bugatti вже був прецедент, коли одна технічна основа ставала фундаментом для абсолютно різних автомобілів. Шасі Type 57 свого часу використовували як для гоночних Type 57G і Type 57C «Tank», які перемагали в «24 годинах Ле-Мана» у 1937 та 1939 роках, так і для легендарного Type 57SC Atlantic — автомобіля, який часто називають одним із найкрасивіших в історії.
Destrier і Bolide фактично продовжують цю традицію: одне шасі — два абсолютно різні прояви автомобільного мистецтва.
Цей зв’язок підкреслює спеціальна табличка над вітровим склом. Її вручну оздобили лазерним гравіюванням із зображеннями Type 57G «Tank» і Type 57SC Atlantic.
Для кузова Destrier обрали спеціальний колір «Sapphire Celeste». Це багатошарове покриття, створене виключно для цього автомобіля. В його структурі використані частинки, що нагадують діамантове сяйво, завдяки чому поверхні кузова по-різному взаємодіють зі світлом.
Синій відтінок має й історичний підтекст. Саме синім колись був пофарбований Type 57SC Atlantic із шасі 57591, відомий як «Pope» Atlantic, хоча згодом його перефарбували в чорний.
Зовнішній карбоновий матеріал залишили лише на передньому спліттері та задньому дифузорі. Його тон підібрали таким чином, щоб він гармоніював із «Sapphire Celeste».
Ще одна цікава деталь — оздоблення елементів моторного відсіку. Їм надали фактуру кованого металу, що нагадує вручну викувані обладунки середньовічних лицарів.
Салон як ательє високої моди
Якщо Bolide всередині нагадує гоночний автомобіль із мінімумом зайвого, то Destrier має зовсім інший характер. Його салон більше нагадує майстерню кравця або дороге індивідуальне ательє.
Усі матеріали підбиралися спеціально для єдиного власника автомобіля. Основу інтер’єру становлять шкіра та нубук теплого коричневого відтінку «Ambre Voyageur», а також сучасний 3D-трикотажний матеріал.
Останній особливо цікавий. Його створення натхненне технологіями високої моди та спортивного одягу. Матеріал формує безшовні тривимірні поверхні, які одночасно мають технічний характер і приємну тактильність.
У тканину вплетені мідні нитки, що створюють блискучі акценти. Вони формують круговий візерунок «halo-line», який проходить через увесь салон. Контрастні шви підкреслюють геометрію окремих елементів і повторюються у вишивці на підголівниках та оформленні центральної консолі.
Зовнішня фактура кованого металу продовжується всередині. Її можна побачити на дверних ручках, вентиляційних дефлекторах, маточині керма та накладках біля входу в салон.
У центрі інтер’єру розмістили невеликий французький прапор — данину походженню Bugatti.
На головній та задній оптиці використані сучасні параметричні графічні візерунки. А на кришці заливної горловини оливи розмістили емблему Destrier та позначення «1/1», яке нагадує про унікальність автомобіля.
Під усім цим залишається головна технічна складова Bolide — 8,0-літровий W16 із чотирма турбокомпресорами. Його потужність становить 1600 к. с.
Парадокс Destrier полягає саме в цьому: автомобіль отримав один із найпотужніших силових агрегатів Bugatti, але його творці свідомо не роблять швидкість головним героєм історії. Тут на першому місці — форма, пропорції, матеріали та ручна робота.
Bugatti Destrier має бути представлений під час Monterey Car Week, кульмінацією якої стане Pebble Beach Concours d’Elegance 16 серпня 2026 року.
Це автомобіль, який складно оцінювати лише за цифрами. Його головна мета — не встановити новий рекорд швидкості, а показати, наскільки далеко може зайти автомобільний дизайн, коли інженерія, історія та ручне мистецтво об’єднуються в одному екземплярі.
